Леся Василівна Дичко

Член-кореспондент НАМ України

Illustration

Леся (Людмила) Василівна Дичко

    нар. 1939

Композиторка, педагог

    Член-кореспондент НАМ України (2009)

    Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1989)

    Народна артистка України (1995)

    Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982)

Леся (Людмила) Василівна Дичко — українська композиторка, педагог, громадська діячка. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982). Народна артистка України (1995). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1989). Кавалер орденів святого Володимира III ступеня (1998) і Княгині Ольги (1999). Лауреат мистецької премії «Київ» ім. Артемія Веделя (2003). Член-кореспондент Академії мистецтв України (2009).
Після закінчення Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського своє творче і наукове життя пов’язує з художними колективами та мистецькими закладами Києва як член Національної спілки композиторів України (1968), правління Музфонду України (1973), Координаційної ради Національної всеукраїнської музичної спілки (1994), Секретар правління НСКУ (1994), член журі хорового конкурсу імені М. Леонтовича, оргкомітетів фестивалів «Київ-Музік-Фест», «Музичні прем’єри сезону», член почесного комітету хорового фестивалю «Золотоверхий Київ», член журі Всесвітнього хорового конкурсу сучасної музики в м. Дебрецен (Угорщина) та голова журі хорового Форуму християнської молоді України (Київ, 1999). Була членом Комітету з присудження Державних премій України імені Т. Г. Шевченка (1993–-2002) та членом Колегії Міністерства культури і мистецтв України (1996), плідно співпрацює з Київським патріархатом.
Композиторка є автором 3-х балетів, 3-х хорових опер, 3-х симфоній, 14-ти кантат, 2-х ораторій, 4-х Літургій на канонічні тексти та багатьох творів симфонічної та камерної музики, музики до кінофільмів, мультфільмів, 45-ти пісень. Широкий діапазон творчих уподобань Лесі Василівни Дичко доповнюють і хорові концерти, що виявляють ще одну грань її таланту – потяг до живопису та скульптури, архітектури та самобутніх культур народів Європи, Азії, Латинської Америки, рідної України.
Найбільше місце в творчості посідають хорові твори, в яких виразно проступає зв'язок з фольклором, обрядовістю та християнськими мотивами. Окреме місце посідає дитяча тематика. Цей світ, за висловом Кияновської, композиторці вдалося розкрити «з усією безпосередністю та осяйністю дитячого бачення природи та життя».
Отже, Леся Дичко — одна з провідних хорових композиторів в Україні. Її твори були широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах та у концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Данії, Іспанії, Італії, Угорщині, Болгарії, Польщі, Україні, Чехії.